![]() | You are viewing Log in Create a LiveJournal Account Learn more |
| S | M | T | W | T | F | S |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
| 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
| 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |
| 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |
| 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
Увімкнув фільм. Хвилини, друга і ти вже там… Дія захоплює, живеш відчуттями героїв, їх емоціями, настроєм. Все, що навколо тебе, забуто геть. Тебе поглинула реальність кіно. Тебе вже не існує, ти весь там. Для тебе то як справжнє.
Пройшла година, друга… вже пишуть ролі. Фільм закінчивсь. Поступово до тебе повертається усвідомлення навколишнього світу, твоєї реальності. Екран погас. І в його віддзеркаленні ти бачиш очі, що на все це дивилися, переживали…
Сподіваюся після смерті побачити ті Очі, які проживають зі мною це життя, і повернутися до Реальності. І після цього увімкнути якесь банальне, спокійне кіно про гармонійне життя індійців Майя чи хоча б Ацтеків.
P.S. Хіба обов'язково чекати закінчення фільму і вимкнення екрану? Може можна зробити паузу. Вимкнути екран. Подивитися. Згадати. А потім увімкнути далі фільм? Певно Тому, хто ці фільми дивиться, дуже самотньо і скучно. :( 
По просьбе gorohovsky довожу до ведома всех, кто будет читать это пост, о том, что автор многочисленных блогов о мобильной технике, о деловой литературе, и просто хороший парень, гарячо любимый всеми кто его знает (особенно девушками), многоуважаемый Владислав Гороховский собирает средства на... нет, не на пропитания, не на операцию, нет, нет, все гараздо страшнее, на MacBook Pro. Эпломаны поймут! Пожалейте парня, помогите собрать побыстрее нужную сумму (всего-то 3000$). Разве вам жалко 1$? Зато ссылка на ваш ЖЖ или другой ресурс будет !вечно! находится на его ресурсе, а за 299$ вы сможете разместить любую гадость эмблему на корпусе купленного ноутбука. Давайте же поможем осуществить мечты друг друга! С мира по нитке - бедному рубаха...Мой результат "Теста от ульяновского губернатора"99 из 116Пройти тест на грамотность![]() |
Проснулся я сегодня утром и как всегда решил ещё немного поваляться. В лёгкой дрёме легко и непринужденно мечтается или, в крайнем случае, думается. Думал я о том месте, где я вырос — о моем селе. Вспоминал как хорошо там мне было, как рос в гармонии и спокойствии… Какой контраст с сегодняшним моим состоянием бытия… Подумав немного, я перешел к сладкому — начал мечтать! Мечтал, как я через несколько лет поеду туда жить, буду работать в школе учителем информатики или на худой конец математики, как буду строить свой дом, организовывать красивый сад, ухаживать за газоном… И так все складно мечталось, что пробудившись, я размышлял о возможности реализовать это. Ну, как говорится, поживем — увидим. А времени то осталось совсем немного, годика так два. После этого уже я буду должен упорно двигаться в каком-то направлении и возвращения, наверное, уже не будет.